Визнання договору поруки недійсним

Верховний Суд України розглянув справу за позовом поручителя до банку та позичальника про визнання поруки припиненою і зазначив таке.
Однією з підстав припинення поруки є зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшиться обсяг його відповідальності (ч. 1 ст. 559 ЦКУ).
Таке збільшення відповідальності виникає в разі:
- збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом;
- установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення;
- розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним;
- відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.
Враховуючи, що в даному випадку додаткову угоду до Кредитного договору, якою встановлено нові умови щодо збільшення розміру процентної ставки у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, було укладено без згоди поручителя, суд визнав поруку припиненою.
До цього моменту судова практика з цього питання була неоднозначною. Деякі суди вважали, що додаткові угоди до кредитного договору щодо збільшення процентної ставки фактично конкретизують умови основного договору й не свідчать про зміну основного зобов’язання. Також існувала позиція, що поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору (зокрема щодо права банку збільшувати розмір процентної ставки) і зобов’язується відповідати перед кредитором за невиконання позичальником як існуючих зобов’язань, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.